Покриття клинка впливає на те, як ніж переносить вологу, подряпини й відблиски, але жодне покриття не замінює догляду. У поході головне — після роботи витерти й висушити клинок, а вуглецеву сталь ще й злегка змастити. Ріжуча кромка після заточки все одно залишається без покриття, тож захищати її доводиться саме доглядом.
Чим обробляють поверхню клинка
Обробку поверхні можна поділити на дві групи: механічну, коли змінюється фактура самого металу, і покриття, коли на метал наноситься шар іншого матеріалу.
Сатинування
Клинок шліфують дрібним абразивом в одному напрямку, і він отримує рівний матовий блиск. Сатин виглядає охайно, на ньому добре видно стан металу, а дрібні подряпини можна підполірувати. Захисту від корозії ця обробка сама не додає: усе залежить від сталі.
Стоунвош (stonewash)
Клинки обробляють у барабані з керамічними або абразивними наповнювачами, і поверхня стає матовою з дрібними хаотичними подряпинами. Головна практична перевага — нові подряпини від роботи на такому фоні майже непомітні. Для похідного ножа, який працює з піском, деревиною й консервними банками, це зручно.
Блеквош (blackwash)
Схожа обробка, але по темному покриттю або оксиду: клинок виглядає «потертим» темним. Подряпини теж маскуються, а відблиск менший.
PVD і DLC
Тонкі тверді покриття, які наносять у вакуумі. Вони зазвичай темні, гладкі, стійкі до стирання й зменшують контакт сталі з водою. Однак покриття стирається на кромці під час заточки і може протертися там, де клинок найбільше працює.
Порошкові та епоксидні покриття
Товстіший шар фарби або полімеру. Добре ховає метал від вологи, поки ціле, але під час роботи з деревом та під час різання шар поступово сходить, а під подряпинами може з'явитися іржа. Такі покриття частіше трапляються на недорогих ножах із вуглецевої сталі.
Патина на вуглецевій сталі
Вуглецева сталь з часом темніє від контакту з продуктами й водою. Рівна сіра чи синювата патина частково захищає від червоної іржі, тому дехто навмисно наводить її, наприклад кислими продуктами. Патина — це не дефект, а природна властивість такої сталі. Червона іржа, на відміну від патини, потребує видалення.
Порівняння покриттів
| Обробка | Як виглядає | Подряпини | Захист від вологи | Для походу |
|---|---|---|---|---|
| Сатин | Рівний матовий блиск | Видно | Як у самої сталі | Добре для нержавійних сталей |
| Стоунвош | Матовий, «потертий» | Майже не видно | Як у самої сталі | Дуже практично |
| Блеквош | Темний, «потертий» | Майже не видно | Залежить від основи | Практично, менше відблисків |
| PVD / DLC | Темний, гладкий | Видно протерті місця | Додатковий, поки ціле | Добре, але кромка без захисту |
| Порошкове / епоксидне | Темний матовий шар | Шар сходить | Добрий, поки ціле | Для бюджетних ножів |
| Патина | Сірі й сині плями | Не важливо | Частковий | Для вуглецевої сталі |
Наскільки клинок стійкий до іржі, залежить насамперед від сталі. Нержавійні марки переносять вологу краще, вуглецеві — гірше, зате їх легко заточити. Детальніше — в огляді «Сталі для туристичних ножів».
Догляд у поході
Після кожної роботи
Витріть клинок насухо. Особливо уважно — після нарізання солоних, кислих продуктів (цибуля, лимон, томати, солоне сало) і після контакту з морською водою. Сіль і кислота швидко залишають сліди навіть на непоганих сталях, а на вуглецевих — плями за кілька годин.
Мастило
Для ножа, яким ріжуть їжу, підійде харчова мінеральна олія (вазелінова олія з аптеки) або спеціальне харчове мастило для ножів. Достатньо кількох крапель, розтертих тонким шаром серветкою. У складаного ножа краплю мастила наносять і на вісь.
Зберігання
У рюкзаку ніж має лежати в чохлі або кишені, щоб не пошкодити речі й не порізатися, коли щось шукаєте. Мокрий шкіряний чохол затримує вологу біля клинка, тому після дощу ніж краще вийняти й висушити окремо від чохла.
Ріжуча кромка
Кромка ножа завжди відкрита: покриття на ній стирається під час заточки. Тому догляд за кромкою — це регулярна правка і заточка. Як правильно доводити кромку в польових умовах, ми пишемо в статті «Ріжуча кромка і заточка ножа для походу».
Догляд після походу
- Промийте ніж теплою водою з краплею миючого засобу, особливо вісь і фіксатор складаного ножа.
- Ретельно висушіть, у тому числі всередині руків'я.
- Огляньте клинок: якщо є червона іржа, видаліть її м'яким абразивом або пастою, не зачіпаючи кромку.
- Нанесіть тонкий шар мастила на клинок і вісь.
- Висушіть чохол окремо від ножа.
- Перевірте гостроту і, якщо треба, підточіть кромку.
- Зберігайте ніж у сухому місці, не в закритому мокрому чохлі.
Типові помилки
- Сушити ніж у чохлі. Вода затримується в шкірі чи тканині, і клинок іржавіє саме там, де його не видно.
- Мити в посудомийній машині. Гаряча вода, агресивні засоби й довге перебування у вологому середовищі шкодять і клинку, і руків'ю, і механізму складаного ножа.
- Залишати ніж у продуктах. Клинок, що пролежав ніч у банці з консервацією чи на розрізаному лимоні, вкриється плямами навіть на непоганій сталі.
- Шкребти іржу грубим абразивом. Великі подряпини стають новими «точками» для корозії, а грубий наждак легко зачепить кромку. Почніть із найм'якшого способу.
- Надлишок мастила. Товстий шар збирає пил і пісок, що потрапляє в механізм. Достатньо тонкої плівки.
- Використовувати ніж як викрутку чи ломик. Так пошкоджують і покриття, і кінчик клинка. Для таких завдань є мультитул.
Що врахувати під час вибору
Для походу практичні сатин або стоунвош на нержавійній сталі: такий клинок простий у догляді, а подряпини на ньому не страшні. Темні покриття зручні, якщо вам заважають відблиски, але готуйтеся, що на робочих ділянках вони з часом протруться. Вуглецева сталь потребує більше уваги, проте легко заточується і з часом укривається частково захисною патиною.
Якщо ви вибираєте ніж з нуля, почніть зі статті «Як обрати ніж для походу». Інші матеріали про ножі, мультитули та догляд — у розділі «Ножі та мультитули».